П’ять років, що минули після Революції Гідності, ознаменували нову епоху демократичних змін і наближення до європейських стандартів. Разом з тим, серед факторів, що негативно впливають на стан демократичного врядування – мізерно низький рівень суспільної довіри до ключових державних інститутів, розчарування в результативності реформ, особливо антикорупційних, а також скептицизм щодо можливості системних змін у політиці й системі врядування. Останніми роками антикорупційні реформи створюють нові правила гри й стандарти поведінки, завдяки чому спостерігається безпрецедентне зростання рівня прозорості в питаннях, пов’язаних з минулим кандидатів, а також із діями народних обранців і політичних сил. Це відкриває цілковито нові можливості для покоління майбутніх політичних лідерів, які б виявляли вищий рівень доброчесності й належним чином представляли інтереси різних верств населення, зокрема завдяки зростанню частки жінок на виборних посадах до такого рівня, який би наближався до ґендерного паритету.

За п’ять місяців до наступних парламентських виборів видається, що традиційний статус-кво українського політикуму дещо приборкано, і є надія, що до демократичних процесів долучаться незаангажовані лідери й лідерки – представники нового покоління, вільного від спадку «патронажної» політики й не зав’язані на інтересах еліт. А проте, у звітах про виборчі перегони на місцевому рівні впродовж останніх трьох років регулярно наводяться факти про те, що такі негативні практики, як підкуп виборців та інші маніпуляції, надалі тривають. Аби розібратися в тому, як можна забезпечити чесні «правила гри» для всіх, важливо глибше усвідомити значення доброчесності демократичних процесів на регіональному й місцевому рівнях по всій Україні.

У період з листопада 2018 по лютий 2019 р. за підтримки ПРООН було підготовано «Аналіз доброчесності та інклюзивності демократичних процесів в областях України». Це дослідницька ініціатива, реалізована за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади, Посольства Франції в Україні, Польського фонду міжнародної солідарності/Програми «Польська допомога» та Міністерства закордонних справ Данії. У дослідженні проаналізовано, як умови й критерії доброчесності поглиблюють демократичні процеси, і як забезпечити більшу інклюзивність під час майбутніх виборчих циклів у 2019 і 2020 рр. Проте основна увага в дослідженні приділяється періодам поза виборчими кампаніями. Зокрема, аналіз зосереджений на визначенні довгострокових трендів, а також перешкод на шляху до утвердження доброчесності й інклюзивності демократичних процесів в Україні. Тобто головне завдання дослідження – проаналізувати, діагностувати й визначити ширші, довгострокові перспективи щодо побудови ефективних, підзвітних та інклюзивних інститутів на всіх рівнях, зокрема через значне зниження рівня корупції і забезпечення відкритого, інклюзивного процесу прийняття рішень за широкої участі громадян, що представляють різні соціальні верстви. 

Результати дослідження показали, що з 2014 року прогрес у впровадженні демократичних реформ відбувався нерівномірно. Досі доводиться чекати доказів того, що взаємозв'язок бізнес-інтересів і політики суттєво послабився, а політичне життя й процеси ухвалення рішень стають дійсно інклюзивними. На думку багатьох громадян, кумівство і корупція продовжують бути визначальними рисами української політичної дійсності, що суттєво підриває демократичні процеси, які базуються на доброчесності й інклюзивності. Проте з часом сукупність реформ, що тривають у різних сферах, може поступово змінити «правила гри» до такої міри, що простір для корупційних практик дедалі зменшуватиметься, натомість виникатимуть більш рівні умови для демократичного розвитку.

Незважаючи на зусилля, яких докладають українські реформатори у державних інститутах та громадянському суспільстві, складається враження, що панівний принцип політичного життя, від якого залежить доброчесність та інклюзивність демократичного процесу, не надто змінився за останні п’ять років після Революції Гідності. На рівні областей політика і процес ухвалення рішень продовжує визначатися такою деструктивною практикою, як взаємопроникнення бізнесу та політичних інтересів, що прикривається фасадом формальних владних інститутів, але по суті контролює ці інститути. Така корупційна система виявляється дуже живучою через контролювання ресурсів і їх перерозподіл серед закритого кола можновладців.

Чимало українських громадян почуваються позбавленими можливості чесної та інклюзивної участі в політичних процесах, і незадоволені тим, що політичні еліти виявляють до них інтерес лише під час виборів. У політичній системі, де домінують чоловіки, жінки позбавлені належного представництва. Попри те, що кількість жінок на виборних посадах у місцевих органах влади зростає, цього недостатньо, аби сформувати критичну масу, яка могла б докорінно змінити традиційно патріархальну політичну культуру. Саме тому жінки вкрай рідко обіймають впливові посади, на яких вони могли б впливати на вектор політики і на розподіл ресурсів. Молодь та представники вразливих соціальних груп, зокрема переселенці, ЛГБТІ-спільнота, роми та люди з інвалідністю, також у різній мірі, але недостатньо залучені у політичне й громадське життя.