«16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства» — це щорічна міжнародна кампанія, яка стартує 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, і завершується 10 грудня, у День прав людини.
Хоча рух за подолання гендерно зумовленого насильства потребує постійної уваги впродовж усіх 365 днів на рік, «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства» є надзвичайно важливою частиною боротьби для забезпечення безпеки та захисту всіх членів суспільства.
Заходи, що тривають два тижні та два дні, були започатковані Центром жіночого глобального лідерства при Ратґерському університеті під час першого Інституту жіночого глобального лідерства в 1991 році й відтоді проводяться щороку в усьому світі. З нагоди кампанії «16 днів активізму» окремі люди й організації по всьому світу закликають припинити гендерно зумовлене насильство — насильство проти людини за гендерною ознакою.
У корені гендерно зумовленого насильства лежить нерівність прав і можливостей, і воно найбільше вражає жінок і дівчат, але впливає також на чоловіків і хлопців. Це одне з найбільш поширених, постійних і руйнівних порушень прав людини в сучасному світі. Ба більше, про нього часто не повідомляють через безкарність, замовчування, стигму та сором, що пов’язані з цим явищем. Це неприпустимо і цього не можна толерувати — нікому, ніде. Хоча заклики припинити це жахіття лунає від жінок, чоловіки дедалі активніше долучаються і роблять дії для подолання проблеми. Їх участь є дуже важливою і повинна заохочуватися на всіх рівнях.
Загострює гендерно зумовлене насильство (ГЗН) світова надзвичайна ситуація, викликана COVID-19. Криза порушила життєво важливі служби підтримки і поглибила фактори ризику насильства щодо жінок і дівчат, якими є економічні потрясіння, втрата робочих місць та соціальна ізоляція через локдауни та інші протиепідемічні заходи. Ще до початку кризи одна з трьох жінок у світі потерпали від фізичного або сексуального насильства.
Припинення цих неприйнятних злочинів проти половини населення світу потребуватиме цілеспрямованих і колективних зусиль, а також належної уваги й повної готовності всього населення діяти швидко для викорінення ГЗН за участі всього суспільства. Ніхто не може закривати очі на таку неповагу до наших матерів, дочок і сестер. Якщо ми бачимо або чуємо про насильство — ми повинні повідомляти про це, негайно. І пам’ятаймо: насильство не завжди є фізичним чи сексуальним, воно може бути також психологічним або економічним, включати насильство з боку інтимних партнерів, сексуальне насильство, мову ворожнечі, домагання, кібербулінг, торгівлю людьми, обрізання жіночих геніталій, феміцид і укладання дитячих шлюбів. Щоб було ясно, Декларація про викорінення насильства щодо жінок, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1993 році, визначає насильство проти жінок як «будь-який акт насильства за ознакою статі, що має або може мати своїм результатом фізичну, статеву чи психологічну шкоду або страждання жінкам, включаючи погрози здійснення таких актів, примушування чи свавільне позбавлення свободи, будь то в суспільному чи особистому житті».
З боку інституцій та організацій збільшився запит [R1] на послуги та підтримку через хвилю гендерно зумовленого насильства у зв’язку з кризою COVID-19. Трекер гендерно чутливих заходів реагування в контексті COVID-19[R2] , розроблений ПРООН і ООН Жінки було нещодавно розширено, і тепер він містить понад 4900 політичних заходів із 229 країн і територій, і більше половини гендерно чутливих політичних заходів по всьому світу торкаються питання насильства проти жінок під час пандемії. Більшість із цих заходів спрямовані на покращення послуг для жертв, але трекер також вказує на необхідність збільшення зусиль на підтримку жертв, які стикаються з перехресними формами дискримінації. Необхідно також подолати спалах онлайн-насильства, що супроводжує пандемію, і потрібно зібрати та проаналізувати більше даних для розробки політики з метою припинення гендерно зумовленого насильства.
Україна займає 74 позицію в Індексі глобального гендерного розриву від Світового економічного форуму за 2021 рік, і таким чином знаходиться практично посередині рейтингу, на першому місці якого — Ісландія, а на останньому — Афганістан (156 позиція). Одні скажуть, що склянка наполовину повна, інші — що наполовину порожня, залежно від поглядів, але я переконана, що більшість жінок в Україні бачать її наполовину порожньою, особливо зважаючи на те, що в 2006 році країна посідала 48 місце. Іншими словами, за 15 років Україна опустилася на 26 позицій в індексі гендерного розриву. Згідно з дослідженням ОБСЄ, починаючи з 15-річного віку дві третини (67 відсотків) українських жінок мали досвід психологічного, фізичного або сексуального насильства, і майже половина (49 відсотків) жінок зазнавали сексуального домагання.
Якщо дивитися лише на можливість жінок брати участь в економічному житті, картина в Україні дещо краща — 44 місце зі 156. Ситуація з освітою навіть ще краща — тут вона посідає 27 місце. А от у сфері політичних прав і можливостей жінок країна починає опускатися, займаючи на сьогодні 103 позицію зі 156.
Причиною нерівної участі жінок в економічному, суспільному та політичному житті є гендерна нерівність, зокрема дисбаланс розподілу влади між жінками та чоловіками, чітко визначені гендерні ролі, норми та ієрархії та приписування жінкам нижчого статусу в суспільстві. Відповідно, просування та досягнення гендерної рівності є критично важливою частиною запобігання гендерно зумовленого насильства, для подолання якого необхідно застосовувати підхід за участі всього суспільства.
ПРООН активно співпрацює з національними та міжнародними партнерами України в боротьбі проти гендерної нерівності шляхом включення гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок у нашій роботі в сфері демократичного урядування, енергетики та захисту довкілля, а також у заходах з інклюзивного розвитку, відновлення та відбудови миру. На постраждалих від кризи територіях Донецької та Луганської областей ПРООН, разом із сестринськими агенціями в системі ООН та партнерами в галузі розвитку, заснували мережу притулків і центрів денного перебування для тих, хто зазнав домашнього насильства. Ці установи надають психологічну та консультаційну підтримку людям, що зазнали ГЗН, та інформують про їхні права. Ми також розробили комікси для дітей про домашнє насильство. Ми співпрацюємо з правоохоронними органами й органами правосуддя з метою підвищення поінформованості та розвитку їх спроможності ефективно вирішувати проблеми домашнього насильства.
Попри падіння в рейтингу, Україна рухається в правильному напрямі. Було прийнято важливі закони щодо запобігання та подолання домашнього насильства і затверджено першу Державну соціальну програму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2025 року. Крім того, країна приєдналася до глобального Партнерства Біарріц за гендерну рівність, серед цілей якого є подолання гендерно зумовленого насильства. Я закликаю всіх осіб, відповідальних за прийняття рішень і державних службовців продовжувати докладати зусиль, аби ця проблема відійшла в минуле. Україна ратифікувала Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) і підписала, але поки що не ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству (т. зв. Стамбульська конвенція). Ратифікація цього важливого документа буде правильним кроком.
ПРООН долучається до кампанії в рамках усієї системи ООН «16 днів активізму» в Україні та в усьому світі в межах кампанії Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй по боротьбі з насильством щодо жінок (UNiTE). Вона закликає до глобальних і локальних дій для підвищення поінформованості, активізації адвокаційних зусиль і поширення знань та інновацій одне з одним. Темою кампанії цього року є «Orange the world: Припинити насильство щодо жінок просто зараз!»
Ми не зможемо досягнути Цілей сталого розвитку, не викорінивши гендерного зумовленого насильства. Ми закликаємо всіх партнерів до негайної співпраці для запобігання та подолання насильства. Сподіваюся, що всі чоловіки та жінки долучаться до наших зусиль і візьмуть участь у розв’язанні проблеми.