Вперше опубліковано на глобальному веб-сайті ПРООН 21 березня 2022 р.

Щодня ми дізнаємося, як швидко може змінитися наш світ. Нові виклики з’являються швидше і є набагато серйознішими, але кожен із них підтверджує очевидний факт: ми всі взаємопов’язані.

На початку 2022 року світ, в якому з’явилися проблиски надії, почав робити обережні кроки для відновлення після пандемії COVID-19 й економічного відновлення, але в цей момент увесь світ сколихнула війна в Україні. За чотири тижні війни людські страждання сягнули катастрофічних масштабів.

За попередніми оцінками Програми розвитку ООН (ПРООН), дев’ятеро з десяти українців можуть зіткнутися з бідністю та крайньою економічною вразливістю у разі посилення війни. Це відкине країну й увесь регіон на кілька десятиліть назад і залишить наступним поколінням глибокі соціально-економічні шрами. Ми отримали ще один важкий урок із того, що ми вже знаємо: під час надзвичайних ситуацій завжди найбільше потерпають вразливі категорії населення.

У ширшому контексті геополітичні та економічні наслідки цієї війни становлять серйозну загрозу не лише для України, а й для глобального миру та розвитку. Ефективні відповіді на ці виклики не можуть бути знайдені лише силами держав. Нам доведеться подолати складний шлях, тому зараз важливіше, ніж будь-коли досі, діяти разом, розвивати партнерства. Зважаючи на війну в Україні, залучення багатьох партнерів та співпраця у сфері розвитку ще ніколи не були настільки важливими. Наш шлях вперед має спиратися на спільні цілі та спільне бачення на благо людства та нашої планети.

Планування ефективної відповіді задля подолання наслідків воєнних дій для найбільш вразливих категорій населення, а також глобальні пандемії та нинішня надзвичайна кліматична ситуація, вимагають потужного та стабільного міжнародного співробітництва. Проте міжнародна допомога у сфері розвитку знаходиться під загрозою. Існує щонайменше чотири основні причини, чому війна в Україні може спричинити кризу для багатостороннього та міжнародного співробітництва у сфері розвитку.

По-перше, війна в Україні може призвести до скорочення виробництва у всьому світі, що, у свою чергу, може призвести до зменшення доступних коштів, що виділяються на сферу розвитку з державних і приватних джерел. Тривалі бойові дії та економічні санкції у відповідь на них стануть на заваді розвитку світової торгівлі та економічному зростанню, обмежуючи виділення коштів із держбюджетів на підтримку пріоритетних завдань у сфері розвитку як у межах країн, так і на міжнародному рівні. Таким же чином потоки приватного капіталу, які вже досягли критичної межі внаслідок пандемії COVID-19, можуть постраждати ще більше через послаблення довіри інвесторів. Надалі це може негативно вплинути на спроможність країн, особливо тих, де ситуація є нестабільною та уразливою до нинішніх катаклізмів, залучати необхідне фінансування у сферу розвитку.

По-друге, оскільки більшість провідних країн-донорів намагаються впоратися з гуманітарною кризою в Україні, відбуваються серйозні зміни в політиці, які потенційно можуть мати серйозні наслідки для виділення міжнародної допомоги. Нещодавнє збільшення оборонного бюджету в Європі у відповідь на підвищені ризики безпеки може вплинути на виділення міжнародної допомоги та інші бюджетні витрати. Німеччина, Швеція, Данія та Польща оголосили про збільшення витрат на оборону до рівня 2 % ВВП або вище. Данія також оголосила про намір скоротити поточний бюджет Офіційної допомоги на цілі розвитку (ODA) у 2022 році на 300 мільйонів доларів США, які натомість будуть спрямовані на покриття витрат на прийом українських біженців. Оскільки число українських біженців вже перевищує 6,5 мільйонів, неминуча криза, пов’язана зі збільшенням потоку біженців, ймовірно, поглине значну частину коштів ODA, щоб забезпечити розміщення біженців та пов’язані із цим гуманітарні потреби.

По-третє, ланцюгова реакція внаслідок гуманітарної кризи в Україні, що вплинула на ціни на сировинні товари та енергоносії, поширюється далеко за межі територій, де тривають воєнні дії. Зростання цін у поєднанні зі зростанням інфляційного та боргового тиску може спричинити нестабільність та невдоволення. На Росію та Україну припадає 30% світового експорту пшениці; воєнні дії в Україні загрожують спричинити глобальну продовольчу кризу. Зростання цін на газ також загрожує країнам, що розвиваються, які імпортують нафту, і може спричинити економічні труднощі та рецесію. У свою чергу це загроза для миру і стабільності.

По-четверте, прямі й непрямі наслідки війни в Україні погіршують стан багатосторонньої системи розвитку, яка і без того зазнає надмірного тиску. У грудні 2021 р. Управління ООН з координації гуманітарних справ (УКГС ООН) звернулося з проханням виділити рекордні 41 мільярд доларів на допомогу 183 мільйонам найбільш вразливих категорій людей у ​​світі, які потерпають від різноманітних криз, включаючи бідність, голод, збройні конфлікти та наслідки пандемії COVID-19. За оцінками ООН, на гуманітарну кризу в Україні знадобиться додатково виділити 2,6 мільярда доларів. Зі зростанням гуманітарних потреб у нових та поточних кризових ситуаціях – зокрема в Ємені, Афганістані, Сомалі, Південному Судані та М’янмі – фінансування невідкладних гуманітарних потреб перевищує інвестиції у програми розвитку, розраховані на довготривалу перспективу. У разі подальшого скорочення багатосторонніх бюджетів, призначених для програм розвитку, система розвитку не матиме необхідних ресурсів для забезпечення потреб розвитку.

Враховуючи далекосяжний вплив гуманітарної кризи в Україні на міжнародний розвиток у довгостроковій перспективі, для міжнародного співтовариства надзвичайно важливо впроваджувати комплексні рішення, в центрі яких стоятимуть пріоритети розвитку. Вони мають відігравати ключову, а не другорядну роль у глобальній відповіді на ситуацію в Україні.

Окрім того, не менш важливо, щоб міжнародне співтовариство працювало з громадянським суспільством та іншими партнерами над забезпеченням того, щоб збільшення бюджету у відповідь на воєнні дії, у тому числі військові витрати, не відбувалося за рахунок фінансування глобального розвитку та гуманітарної допомоги для інших регіонів та вирішення інших проблем.

Настав час для міжнародної спільноти підтвердити зобов’язання щодо глобального миру та розвитку. Основою цих зобов’язань має бути сильна та ефективна багатостороння система, яка може підтримувати загальнолюдські цінності та сприяти глобальному відновленню та сталому майбутньому. Дуже важливо, щоб система розвитку ООН зберігала свій універсальний мандат і присутність, а також виконувала своє зобов’язання продовжувати діяльність навіть у складних і тривалих кризових ситуаціях. Але це не можна сприймати як належне. Це вимагає активної і відданої підтримки та інвестицій з боку держав-членів та інших партнерів.

Коли життя стає складнішим і небезпечнішим для сотень мільйонів людей, які не можуть бути впевнені у своїй безпеці, або навіть у тому, де вони отримають продукти харчування наступного разу, потрібна співпраця у сфері розвитку. Достатнє, гнучке та гарантоване фінансування — це «перша допомога», яка дає змогу багатосторонній системі розвитку гарантувати, що найуразливіші групи населення не залишаться без уваги.