Послуги без бар’єрів: з чого почати?

10 December 2023

У нашому повсякденному житті ми часто користуємось різними громадськими послугами — від Центрів надання адміністративних послуг і навчальних закладів, таких як університети і школи, до місць для дозвілля, як-от музеї та кафе, не кажучи вже про громадський транспорт. Враховуючи такий широкий спектр, забезпечення доступності цих послуг є вкрай важливим. Але чому це настільки важливо? Як проєктування громадських місць із врахуванням норм доступності сприяє дотриманню фундаментальних прав усіх користувачів і чи справді можливо створити безбар’єрне середовище в таких умовах? Ця стаття досліджує ці питання, дає можливість зрозуміти, чому доступність важлива, та надає практичні поради щоб зробити громадські послуги доступними для усіх.

1. Кожна людина – важлива

Часто коли ми чуємо терміни «доступність» чи «безбар’єрне середовище», асоціюємо їх з людьми з інвалідністю, які користуються кріслом колісним, адже нам здається, що саме їм потрібна доступність, хоча насправді вона потрібна усім.

Якщо ви мама чи тато з немовлям у колясці чи тимчасово маєте травму, то надасте перевагу пандусу, а не сходам. Якщо ви людина невисокого зросту, то в готельному номері вам може бути важко дотягнутися до душу, якщо він буде закріплений надто високо. Якщо ви коли-небудь подорожували з валізою на коліщатах чи велосипедом, то знаєте, що пониження бордюрів на тротуарах дозволить пересуватись комфортніше. Якщо ви людина з порушенням зору, то можливо не зможете скористатись деякими цифровими послугами і будете змушені чекати у довгих чергах. Також не варто забувати, що рано чи пізно люди стають старші, а отже менш мобільні. Тому на певному етапі чи протягом усього життя усім нам потрібна доступність.

Кінцеві бенефіціари громадських послуг – це люди. Потреби кожного важливі. Навіть якщо батьки з немовлям у колясці скористаються вашими послугами раз на місяць, вони все одно повинні мати можливість безперешкодно потрапити у будівлю нормативним пандусом. Чи навіть якщо серед 100 відвідувачів вашого сайту буде лише двоє людей з порушеннями зору, вони повинні мати можливість дізнатися інформацію самостійно за допомогою скрінрідера, а не звертатись за сторонньою допомогою.

Програма розвитку ООН (UNDP) в межах тренінгів «Послуги без бар’єрів», за фінансової підтримки уряду Великої Британії, розробила інформаційні буклети для надавачів громадських послуг, за допомогою яких ви можете дізнатися більше про безбар’єрність, доступні послуги та коректну термінологію.

2. Слова – важливі

Коректна комунікація та термінологія є такою ж важливою, як і створення безбар’єрного середовища. Терміни, які все ще часто використовують, є дискримінаційними. Наприклад, в українській мові раніше у вжитку було слово «інвалід». В англійській мові воно має різні значення, одне з яких — «непридатний». Отже називаючи так людину, ми називаємо її/його непридатною.

То як говорити коректно? Існує два простих правила:

1. Спочатку людина;

2. Називати все своїми іменами.

Тобто людина завжди на першому місці, а потім уже її діагноз чи будь-яка інша ознака.

Наприклад: Не «Даунятко», а «дитина з синдромом Дауна», не «глухий», а «людина з порушенням слуху».

Якщо у вас є сумніви щодо того, чи правильний термін, ви можете скористатися «Довідником безбар’єрності» – електронна версія, якого містить словник термінів. Він працює як Гугл, ви можете вписати певний термін і дізнатися, чи використовується такий, або ж зрозуміти, який термін коректний для вживання. Довідник створений за ініціативи Першої леді України Олени Зеленської.

3. Архітектурна доступність – важлива

Аби зробити публічні послуги та простір, де вони надаються, доступними, необхідно усунути певні бар’єри: фізичні та інформаційні. Іноді ми не знаємо з чого почати і зрештою створюємо нові бар’єри.

Ще п’ять років тому в Україні були прийняті та стали обов'язковими до виконання оновлені Державні будівельні норми «Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення». Тут зібрані усі вимоги, аби зробити приміщення, де надаються послуги, справді доступними.

Наведемо два простих приклади, чому важливо ознайомитися і скористатися цими будівельними нормами ще до того, як в приміщенні розпочнуться будь-які ремонтні роботи.

Якщо замість пандуса при вході прикрутили дві металеві рейки, це зовсім не означає, що будівля стала доступною, навпаки це лише збільшує додаткові ризики травмуватися, адже рейки надто стрімкі, якщо вони просто прикріплені до сходів або якщо в холодну пору року на них утвориться лід. Окрім цього всі крісла колісні різних розмірів, як і дитячі коляски, наприклад, коляска для двійнят відрізнятиметься за розміром від коляски для однієї дитини, водночас віддаль між рейками залишається незмінною.

Інший приклад – паркомісця. Паркувальне місце, призначене для людини з інвалідністю, не може бути такого ж розміру, як всі інші місця на парковці. Крім того, що воно має розташовуватись не далі ніж за 50 метрів від входу в будівлю, воно має бути більшим (ширина – не менше 3,5 м, довжина – не менше 5 м, а зона проходу між автівками шириною не менше 1,5 м). А все тому, що людині, яка користуються кріслом колісним, потрібно пересісти у нього, відповідно, якщо паркомісце не відповідних розмірів і сусідня машина запаркована дуже близько, вона/він цього зробити не зможе.

Зазначені ситуації є досить поширеними, і їх точно можна було б уникнути, якби підрядниками враховувались Державні будівельні норми.

4. Цифрова та інформаційна безбар’єрність – важлива

Світ дуже змінився з появою інтернету. Ми звикли, що багато питань ми можемо розв’язати у декілька кліків, але не для усіх людей це можливо.

Люди, які повністю втратили зір або мають дуже малий відсоток залишкового зору, можуть користуватися скрінрідером – це спеціальна програма, яка зчитує інформацію з екрана комп’ютера чи телефону. Проте аби зчитування було дійсно коректним, сайт має бути доступним, і існує можливість зробити його таким.

Міністерство цифрової трансформації України спільно з UNDP за фінансування Швеції створило онлайн-курс про вебдоступність для державних службовців. Курс можна пройти безоплатно на порталі Дія.Цифрова освіта. Він складається із 10 коротких серій, де ви можете дізнатися, зокрема, про допоміжні цифрові технології, якими користуються люди з порушенням зору, колір і контраст шрифту, а також отримати поради щодо того, як створювати зрозумілі тексти та інше.

Також ви можете перевірити ваш сайт на доступність за допомогою вебчекера та після перевірки отримати рекомендації щодо того, що саме потребує корекції. Ініціатива створена громадською організацією «Інститут Інноваційного Врядування» та підтримується UNDPза фінансової підтримки уряду Японії. Організація також може надати консультацію щодо доступності вашого сайту, для цього необхідно заповнити онлайн-форму.

5. Освітня та економічна безбар’єрність – важлива

Освітня і економічна безбар’єрність тісно між собою пов’язані, без одного не буде іншого.

Інклюзивна освіта в Україні впроваджується вже давно і поєднує в собі як інформаційну, так і архітектурну доступність, про які ми вже згадували вище. Проте саме тут окремо хочеться згадати про важливість освіти в контексті війни і того, скільки людей, як дорослих, так і дітей, зазнають травм, спричинених війною. Для когось це тимчасові травми, а для когось вони постійні. Люди вчитимуться жити у своєму новому стані, можливо здобути додаткову освіту чи пройти курси перекваліфікації, щоб опанувати іншу професію, оскільки через травми вони більше не зможуть виконувати ту роботу, яку робили до війни. Тому надзвичайно важливо сприяти наданню освітніх послуг і працевлаштуванню, адже лише здобувши освіту і отримавши роботу, людина може стати економічно незалежною і подбати про себе, і звісно реалізуватись.

UNDP підтримала ініціативу створення безкоштовної онлайн-платформи Почати.Бізнес – тут зібрана низка відео-курсів, де можна дізнатися про різні можливості створення власної справи та про те, як мінімізувати можливі пов'язані з цим ризики. Платформа створена за фінансової підтримки Європейскього Союзу та Уряду Польщі.

Безбар’єрність – інструмент для забезпечення базових прав людини

Коли ми ухвалюємо рішення на користь безбар’єрності, ми перш за все ухвалюємо рішення на користь людини та забезпечення її прав. Інколи ця людина – це я, іноді – моя дитина, іноді це однокласник чи одногрупниця моєї дитини, мої друзі – молода сім’я з немовлям, знайомий знайомого, що зазнав травм внаслідок війни, моя сусідка – жінка старшого віку.

Коли людина навчається і ми адаптуємо певний матеріал під її потреби, ми надаємо їй можливість здобути освіту і в майбутньому роботу, у такий спосіб забезпечуючи її право на освіту та працю.

Коли ми облаштовуємо підйомники в музеях та пандуси в кафе, ми забезпечуємо право людини вільно брати участь у культурному житті суспільства, а також право на відпочинок і дозвілля.

Фото: Львівська міська рада, UNDP в Україні

Коли на виборчих дільницях ми облаштовуємо більш просторе місце для голосування, куди можна зайти з дитячою коляскою, або ж кабінку з пониженим столиком для людини в кріслі колісному, або ж розробляємо бюлетень, надрукований Шрифтом Брайля, ми забезпечуємо людям право на волевиявлення.

Забезпечуючи безбар’єрність, ми не просто забезпечуємо людині вільний доступ до чогось, ми гарантуємо їй право користуватися громадськими послугами на рівні з іншими.

Рух до безбар’єрності – це процес, і ми в цьому процесі як суспільство взаємопов’язані. Людей, які потребують доступності, багато, тому безбар’єрність має стати не винятком, а нормою.

* * *

Стаття підготована в межах тренінгів «Послуги без бар’єрів», організованих Програмою розвитку ООН (UNDP) в межах проєкту «Посилення стійкості громад в регіонах України» за фінансової підтримки уряду Великої Британії та у партнерстві з Львівською міською радою та Львівською обласною військовою адміністрацією. Дізнавайтеся більше у відео.

Авторки: Ніна Мацюк, експертка з питань інклюзивності і безбар’єрності; Марта Николаєва, спеціалістка з комунікацій та зв’язків з громадськістю, UNDP

Українська