Приблизно 117,00 пластикових пляшок використають у світі, доки ви дочитаєте це речення.

 

Вперше опубліковано на UNDP Global англійською мовою

 

 

 

На перший погляд, це може здатися звичайною статистикою. Проте за цією цифрою ховається сувора реальність, що має глибокий прямий вплив на ваше здоров’я, разом з екологічними, кліматичними та соціальними втратами на кожному етапі життєвого циклу.

 

 

КРОК 1

Відповідь ховається під землею

 

Подорож починається глибоко під земною поверхнею: понад 99 відсотків пластику виникає з горючих корисних копалин.

Сиру нафту та природний газ отримують шляхом видобутку, буріння й гідравлічного розриву.

 

 

Приблизно від 4 до 8 відсотків світового видобутку нафти використовують для виробництва пластику, до 2050 року ця цифра може зрости до 20 відсотків.
 

Ця тенденція суперечить меті Паризької угоди щодо стримування глобального потепління до 1,5°C. 

Екологічна справедливість також займає тут чільне місце, оскільки заводи, які працюють на викопному паливі зазвичай розташовані в громадах з низьким рівнем доходу, несправедливо обтяжуючи жителів, які часто не мають засобів для захисту свого добробуту.

 

 

КРОК 2

Подвійна природа речей

 

Далі сировина проходить низку складних та енергозатратних хімічних реакцій та процесів, які в результаті утворюють синтетичні смоли та маленькі пластикові гранули для виготовлення пляшки.

Для більшості пластикових пляшок у всьому світі використовують поліетилентерефталат, який часто називають «ПЕТ». Пляшки, виготовлені з цього матеріалу, можна легко переробити, але проблема полягає в забезпеченні їхньої якості протягом усього процесу переробки, що може призвести до деградації та утворення відходів. Кришки від пляшок, часто виготовлені з поліолефінів, також мають чудові властивості перероблення. Однак їх придатність до вторинної переробки часто низька через добавки, наприклад, барвники. Проте, опція не переробляти ПЕТ-пляшки може призвести до разючого періоду розкладання – приблизно 450 років у навколишньому середовищі – але ми заглибимося в це пізніше.

Як не парадоксально, разом із вдосконаленням сировини для створення продукту, з'являються інші, навіть жорсткіші загрози для людського здоров'я і планети, що підкреслює двоїстий характер виробництва невеликих пластикових гранул.

Скажімо, стадія процесу, що проводиться на об’єктах, які часто належать дочірнім компаніям міжнародних нафтогазових компаній, вимагає значної кількості енергії.

 

Це також є причиною потужного забруднення: понад 90 відсотків від викидів парникових газів, пов’язаних з пластиком походять від видобутку та перероблювання сировини, що виділяють шкідливі викиди в повітря та можуть призвести до ризиків для здоров’я, включаючи розлади репродуктивної функції, порушення розвитку та навіть появу раку.

 

Нещодавно команда науковців виявила понад 16 000 хімічних речовин, пов'язаних з пластиком – щонайменше чверть з яких вважаються шкідливими для здоров’я людини та екологічної цілісності.

 

 

КРОК 3

Страхітливий багаж

 

Маленькі пластикові гранули відправляють компаніям, які займаються виробництвом продукції.

Методи доставки не є екологічно чистими, часто покладаються на вантажні судна, що в поєднанні з частою потребою долати великі відстані збільшує навантаження на навколишнє середовище через більші викиди вуглецю.

Ця частина процесу також доволі специфічна, оскільки в гру вступає мікро- та нанопластик.

 

 
Відсутність доказу не доказ відсутності

Мікропластик — це дрібні частинки розміром від 5 міліметрів до 1 мікрометра; нанопластик — це частинки розміром менше ніж 1 мікрометра. Вони утворюються, коли більший руйнується або вивільняється дрібний пластик. Це також може статися на ранніх стадіях, але в основному це відбувається під час транспортування, де дуже ймовірні розливи, неправильне поводження або витік.

Куди потрапляють ці частинки?

Просто вcюди. Вони знаходять собі шлях у повітрі, воді, ґрунті тощо. Основний тягар несе на собі океан. І коли ці крихітні частинки потрапляють у навколишнє середовище, вони не розкладаються природним шляхом і не можуть бути видалені. Вчені виявили частинки пластику в шлунках риб, у плацентах вагітних жінок і навіть біля вершини гори Еверест і Антарктиди. Інші підрахували, що в середньому людина може з’їдати 5 грамів мікропластику на тиждень, приблизно дорівнює вазі кредитної картки.

Невідкрита пляшка

Попри їхнє широке розповсюдження та потенційні ризики, досі не вистачає комплексних досліджень, щоб повністю зрозуміти довгострокові наслідки впливу цих дрібних частинок на здоров’я людини та навколишнє середовище, беручи до уваги, що вони також містять хімічні речовини та добавки, додані в інші етапи свого життєвого циклу. Ця прогалина в знаннях підкреслює нагальну потребу в подальших дослідженнях і регуляторних діях для пом’якшення потенційної шкоди.

 

 

КРОК 4

Створення продукту на 450 років за лічені секунди

 

На цьому етапі маленькі пластикові гранули зазнають перетворень і стають звичайними пластиковими ПЕТ-пляшками.

Пляшки зазвичай створюють шляхом видування або впорскування маленьких пластикових гранул у форму, надаючи їм форму їх за допомогою високого тепла та тиску. Виробництво ПЕТ-пляшки зазвичай займає від частки секунди до кількох секунд.

 

В усьому світі компанії мають потужності виробляти 20 000 ПЕТ-пляшок осекунди. Це означає, що відтоді, як ви почали читати цю історію, у світі виробили та спожили приблизно три мільйони пляшок. Проте без втручання вони залишаться з нами приблизно на 450 років.
 

 

Вирішальним аспектом виробничого процесу також є постійне субсидування викопного палива багатьма країнами. Це призводить до зниження собівартості виробництва різних пластикових виробів, у тому числі ПЕТ-пляшок, що зі свого боку, задовольняє попит у самозбереженні циклу а, отже, сприяє майбутній залежності від викопного палива.

 

 

КРОК 5

Розподілити, спожити, викинути

 

ПЕТ-пляшка готова до наповнення, заклеювання та видачі. Вона у ваших руках. Ви робите ковток. Якщо ви випили літр води у пляшці, то швидше за все проковтнете близько 240 000 шматочків пластику.

 
 

Після використання ПЕТ-пляшку можна викинути, спалити на відкритому повітрі або переробити шляхом утилізації відходів.

Якщо пластик просто викидати, він забруднює ландшафти, водні шляхи та екосистеми, впливаючи на водних і наземних тварин, які часто приймають його за їжу, вводячи пластик у харчовий ланцюг. При спалюванні він виділяє шкідливі забруднювачі, зокрема метан, який може мати більш значний вплив на зміну клімату, ніж CO₂ протягом коротших періодів часу. І навіть якщо поводитися з ним у найбільш екологічний спосіб, за оцінками, лише близько 9 відсотків усіх пластикових відходів підлягають переробленню. Зокрема, лише 13 відсотків пляшок, які є найбільш поширеним переробленим одноразовим пластиком, виготовляються з переробленого ПЕТ.

 


Перевернути пляшку догори дном

 

Незалежно від того, зменшуємо ми використання одноразового пластику, підтримуємо системи повторного використання та перероблювання або використовуємо продукти, виготовлені з більш екологічних альтернатив, ми можемо зменшити реальні витрати на виробництво пластику. Нещодавній звіт підкреслив, що до 2040 року світ може скоротити забруднення пластиком на  80 відсотків. Ось декілька способів, щоб зробити це можливим:

 

Майбутня сесія Міжурядового комітету з ведення переговорів (INC-4), яка має відбутися з 23 по 29 квітня 2024 року в Оттаві, Канада, матиме ключове значення для цієї теми. Заснована Асамблеєю ООН з навколишнього середовища, INC служить платформою для переговорів, метою якої є досягнення глобальної угоди щодо забруднення пластиком до кінця 2024 року.

 

P.S. ДОКИ ВИ ДОЧИТАЄТЕ ЦЮ СТАТТЮ, БЛИЗЬКО П'ЯТЬ МІЛЬЙОНІВ ПЛАСТИКОВИХ ПЛЯШОК ВЖЕ ВИКОРИСТАЮТЬ І, ЙМОВІРНО, ВИКИНУТЬ – ЗРОБІТЬ СВІЙ ВНЕСОК У #BEATPLASTICPOLLUTION.