Готовність захищати права людини має бути в основі рішень, покликаних подолати коронавірусну інфекцію.

Говорять, що новий коронавірус не дискримінує, адже будь-хто може його переносити й стати ланкою в ланцюгу глобального поширення вірусу. Можливо, це дійсно так, коли йдеться про вірус, проте хвороба, яку спричиняє COVID-19, по-різному впливає на різні групи людей – передусім у тих суспільствах, де існує упереджене ставлення до певних соціальних груп.

Якщо заглибитися в сумну статистику пандемії, стає до болю очевидно, що дехто більше за інших ризикує померти від хвороби, або тяжче її переносить. Люди похилого віку, люди із супутніми хворобами, представники маргіналізованих груп та люди з низьким рівнем доходів — усі вони в більшій небезпеці порівняно з іншими.

Вірус шириться планетою та оприявнює нерівності між різними соціальними групами: брак якісного медичного догляду для літніх людей, проблеми зі здоров’ям у бідних людей, дискримінація вразливих груп.

Саме тому в основі нашої боротьби з хворобою має бути піклування про вразливі верстви населення, рішучі дії з подолання нерівності в суспільстві та захист прав людини.

Якщо ми ставитимемо на перше місце людей та їхні права, особливо в період кризи, результати будуть обов’язково кращими. Про це свідчать кілька прикладів з України.

Виняток із правил

Це історія Святослава (ім’я змінено), який провів понад 10 років у Даріївській виправній колонії № 10, що в Херсонській області. Термін його ув’язнення сплинув у березні 2020 року, і 63-річний чоловік планував повернутися додому.

Але була проблема. Святослав звільнявся у Херсоні, де в нього не було ані родичів, ані друзів, у яких би він міг залишитися — вся його родина проживає в анексованому Криму. Через карантинні обмеження громадський транспорт, яким би він міг дістатися до КПВВ, не працював. Ба більше, через пандемію був закритий і сам пропускний пункт. Окрім того, що чоловікові не було де жити, стан його здоров’я теж був не найкращий, отож для Святослава вимальовувалися доволі безрадісні перспективи.

Адміністрація виправної колонії не залишилася осторонь і вирішила допомогти Святославу повернутися до сім’ї. Вони звернулися до регіональної координаторки взаємодії з громадськістю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Херсонській області Оксани Тропіної, аби разом знайти рішення.

Після кількох днів перемовин Херсонська прикордонна служба погодилася зробити виняток для  Святослава і дозволила перетнути кордон, говорить Тропіна. Цьому передували місяці паперової роботи, аби оформити йому пенсію, зробити паспорт та інші документи, додає вона.

Вдалося навіть знайти перевізника, який погодився довезти Святослава безкоштовно. Після кількох годин напруженого очікування, чи пропустять Святослава по інший бік кордону на непідконтрольну Уряду України територію Криму, адміністрація колонії отримала повідомлення від дітей Святослава, що він вдома і в нього все гаразд.

«Знаю, що Святослав провів два тижні на самоізоляції, з ним усе добре — він із сім’єю», – говорить пані Тропіна.

Захищати права людини

Друга історія – про те, як регіональна мережа Уповноваженого ВРУ з прав людини встала на захист прав тих, хто не міг самостійно їх відстояти, — людей, які проживають у будинках пристарілих або психоневрологічних диспансерах.

У зв’язку з кризою, спричиненою Covid-19, український уряд виділив спеціальну одноразову грошову допомогу в розмірі 1 000 гривень для тих, хто отримує найнижчу пенсію. Зазвичай, 75 % суми пенсійних виплат тим, хто перебуває в будинках пристарілих чи психоневрологічних диспансерах, йде на потреби установи. Однак спеціальні грошові виплати є винятком із цих правил.

Коли регіональна мережа Уповноваженого ВРУ з прав людини вчергове здійснювала моніторинговий візит до одного з таких закладів у Миколаївській області, виявилося, що установі було нараховано 75 % спеціальної грошової допомоги. Про це повідомили Офісу Уповноваженого й розпочалися перевірки в інших областях. З’ясувалося, що таке порушення було поширеним явищем чи не по всій Україні.

Уповноважений звернувся до Міністерства соціальної політики України, аби така помилка була виправлена, і, як результат, Уряд видав наказ, яким гарантувалося, що всі ті, хто отримали лише 25 % допомоги, отримають решту 75 % наступного місяця.

Боротися з дискримінацією

Страх через стрімке поширення коронавірусу часто спричиняє дискримінацію та мову ворожнечі щодо певних вразливих груп. Під час нинішньої пандемії до таких груп належать роми, внутрішньо переміщені особи, представники ЛГБТКІ+, українці, які повертаються з-за кордону, люди, які проживають на непідконтрольних Уряду територіях, та громадяни країн із високим рівнем захворюваності на COVID-19.

Зважаючи на цю ситуацію, ПРООН продовжує підтримувати регіональну мережу Уповноваженого ВРУ з прав людини, щоб допомогти захистити права таких вразливих груп на місцевому рівні. У квітні-травні цього року регіональна мережа пройшла тренінг з протидії мові ворожнечі, аби знизити рівень напруги у своїх областях. Центр прав людини ZMINA за підтримки ПРООН розробив навчальний курс із 10 вебінарів для регіональної мережі Уповноваженого, який пояснював, що таке мова ворожнечі, як її виявляти в місцевих ЗМІ та соціальних мережах, і як їй протидіяти.

Курс було розроблено для того, щоб надати регіональній мережі практичні інструменти для виявлення і протидії мові ворожнечі, а також для попередження нових випадків.

Нові знання миттєво стали в нагоді. Регіональний представник та регіональний координатор із взаємодії з громадськістю Уповноваженого в Івано-Франківській області стали одними із перших, хто відреагував на дискримінаційний наказ міського голови видворити представників ромської громади з околиць міста. Вони скерували акт реагування, заявивши про недопустимість дискримінації щодо представників ромської громади.

Офіс Уповноваженого ВРУ з прав людини підтримав заяви регіональних представника та координатора, наголошуючи на тому, що місцева влада має докладати зусиль, аби всі містяни мирно жили на одній території.

Як показують ці історії, у час пандемії COVID-19 права людини не повинні відкладатися на потім. Навпаки — ми маємо докладати особливих зусиль, аби захищати права найбільш вразливих серед нас. Людська солідарність, відповідальність, емпатія та співчуття такі ж ефективні в боротьбі з SARS-CoV–2, як і фізична дистанція або носіння масок у громадських місцях. Вони захищають права кожного на життя та здоров’я — найважливіші права людини.

Загальна інформація

ПРООН співпрацює з людьми на всіх рівнях суспільства, аби допомогти розбудовувати країни, здатні протистояти кризам, і сприяти сталому розвитку, завдяки якому покращуватиметься якість життя кожного. Під час спалаху COVID-19, з метою захисту прав людини ПРООН надає підтримку державним установам, аби їхні двері залишалися відкритими під час пандемії завдяки електронному врядуванню, допомагає їм в управлінні кризою та невизначеністю, допомагає розробляти та впроваджувати політики, правила та стратегії реагування на надзвичайні ситуації, забезпечуючи при цьому безперебійну роботу життєво важливих служб, боротьбу з корупцією та подолання дезінформації.

В Україні ПРООН за підтримки Міністерства закордонних справ Данії підтримує розвиток регіональної мережі офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, що є національною правозахисною інституцією, з метою посилити роль і потенціал цієї інституції у впровадженні реформ, ефективному реагуванні на порушення прав людини в Україні відповідно до своїх мандатів, а також мобілізувати центральні органи влади та правозахисників для покращення ситуації у сфері прав людини.