Підтримка дітей з інвалідністю в умовах війни: історія ГО «Світанкова зоря 777»
25 September 2023
Повномасштабне вторгнення 2022 року завдало серйозного удару мільйонам українських сімей. Однією з найуразливіших соціальних груп у мирний і надто воєнний час є діти, яким постійно необхідна особлива підтримка. Діти-переселенці з інвалідністю, які опинились у незнайомих місцях, разом із батьками тепер змушені жити в гуртожитках, модульних містечках і ділити простір з іншими сім’ями.
У самому серці міста Рівне розташований Центр розвитку дитини «Klein». Він уже два роки працює на базі ГО «Світанкова зоря 777», яку заснувала Ольга Симончук у 2011 році.
«Мені завжди подобалась світанкова зоря, для мене це початок усього. Однак, коли ми реєстрували організацію, словосполучення «світанкова зоря» у реєстрі згадувалося вже багато разів, тож колеги порадили додати ще цифри, щоб залишити омріяну назву», – згадує пані Ольга.
У 2022 році ГО «Світанкова зоря 777» отримала підтримку в межах конкурсу «Реагування громадянського суспільства на потреби жінок і чоловіків, особливо тих, які проживають у важкодоступних місцях, і представників вразливих груп» програми EU4Dialogue Європейського Союзу та Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) для розширення діяльності комплексного центру, що займається дітьми з інвалідністю. У центрі працюють логопеди, дитячий психолог, корекційні педагоги, а також педагоги з музичних занять.
«Проєктами завжди цікаво займатись. Так більше людей дізнаються про нашу діяльність, і ми можемо допомагати іншим. Наш проєкт різнобарвний: організовуємо чимало заходів, працюємо з фахівцями. Це приносить задоволення і результати», – ділиться враженнями Ольга Симончук.
У команді центру є педагоги, логопеди і психологи, які займаються дітьми з різними формами аутизму, затримкою психологічного або мовленнєвого розвитку. Якщо у нормотипових (тих, що не мають інвалідності – прим. ред.) дітей є бажання попрацювати з логопедом або відвідати танцювальні чи музичні заняття, вони ходять в одну групу з дітьми з інвалідністю.
«Важливо розуміти, що нормотипових дітей в інклюзивній групі має бути більше. Вони бачать, що в суспільстві є люди з інвалідністю, тому вже змалку вважають це нормою. Діти з особливими потребами тягнуться за нормотиповими однолітками і постійно вчаться у них», – підкреслює Ольга Симончук.
Марк Владимиров уже другий рік працює в центрі «Klein» (у перекладі з німецької «Klein» означає «маленький» – прим. ред.).
Працює психологом, займається з дітьми, які мають відхилення у поведінковій сфері. Марк долучився до команди у 24 роки. Оскільки за період діяльності проєкту провели масштабну інформаційну кампанію для залучення дітей до корекційно-розвиткових занять, він разом із колегами організував більше десяти сесій з арт-терапії.
«Я займаюся корекцією поведінки дітей із затримкою психічного розвитку, іноді йдеться про різні фобії. Найстаршому хлопчику 16 років, наймолодшій дівчинці – півтора року, в обох незначна затримка розвитку», – розповідає Марк.
У червні 2022 в центрі почала працювати Олена Яценко, фахівчиня з сенсорної інтеграції, яка разом із донькою після початку повномасштабного вторгнення переїхала з Білої Церкви. Спільно з колегами Олена провела понад 200 занять з сенсорно-моторної інтеграції для дітей.
«Спочатку ми жили в гуртожитку для ВПО, де зустріли дуже привітних людей, які намагалися створити для нас комфортні умови. Ця привітність підкорила, тому ми залишилися в Рівному, – розповідає пані Олена. – Мені важливо працювати з дітками-інвалідами, бо я впевнена, що можу їм допомогти. Я спостерігаю дуже хороші результати нашої роботи, адже діти виходять із тих станів, з якими прийшли. Це надзвичайно серйозно, адже дитина, яка вчасно не отримає відповідної допомоги, не зможе адаптуватися в суспільстві».
У січні 2023 року до команди центру долучилася 20-річна Анна Корольчук, яка проводить групові музичні заняття.
Найголовнішим результатом роботи в групах є соціалізація. Спочатку дитина адаптовється індивідуально з педагогом, а трохи згодом обов’язково приєднується до групи однолітків.
Нормотипові діти також відвідують музичні заняття, щоб забезпечити інклюзію і навчити інших взаємодіяти між собою. Анна провела більше ніж 150 занять з музичного розвитку.
«Музика впливає на загальний психологічний стан дитини, на її емоції, почуття. Якщо в дитини хороший настрій – хороший настрій і в батьків», – підкреслює пані Анна.
«Дуже класно, коли бачиш результат. От сьогодні у мене була дівчинка, яка вже п’ять разів відвідувала групові заняття. Спершу вона не хотіла працювати, їй було важко адаптуватися. А сьогодні я побачила, як вона робить кожну вправу, задіяна в процесі, пробує і старається. Хоч і не все виходить, але дуже мотивує, коли в діток горять очі» – додає Олена Яценко.
З моменту заснування центру в команді працює логопединя – 24-річна Ольга Мирончук, яка розповіла про нові виклики роботи з дітьми після початку повномасштабного вторгнення. За її спостереженнями, війна суттєво вплинула на розвиток мовлення, у дітей частіше виникають мовленнєві затримки. Також вона зазначила, що у дітей-переселенців більш тривожний стан: вони лякаються, якщо грюкають двері, однак до звуків повітряної тривоги вже звикли. Ольга провела більше ніж 200 занять у межах проєкту.
«Коли приходить нова дитина, з нею працює вся команда»,– розповідає Ольга Мирончук, логопединя у Центрі розвитку здоров'я дитини «Klein»
«Мені важливо працювати з дітьми з інвалідністю, щоб вони могли зцілитись. Щоб використовували мовлення у житті, щоб їх розуміли батьки та оточення, – зазначає Ольга Мирончук. – Мені подобається комплексний підхід усієї команди. Коли до нас приходить нова дитина, з нею працює і психолог, і логопед, і сенсорний психолог – уся команда».
У команді центру є психолог, який працює з батьками. Адже фахівець взаємодіє з дитиною тільки 45 хвилин, решту часу дитина проводить здебільшого вдома. Спеціально для батьків психологи провели десять занять, де їм допомагали краще взаємодіяти зі своїми дітьми і розвивати їх.
«Часом дивишся на дитину і розумієш, що починати треба з батьків. Якщо вони дослухаються до фахівця, спільна робота має успіх. Якщо батьки лінуються чи жаліють дитину і дозволяють їй робити все, що завгодно, це може спричинити «відкати ». Якщо батьки цього не розуміють, треба знайти підхід, щоб вони це почули. Ніхто не ворог своїй дитині», – підкреслює Ольга Симончук.
Ганна Романченко – мати 4-річного Данила, який має невелику затримку мовлення. Місяць проживши в рідному Краматорську після початку повномасштабного вторгнення, вони спершу шукали прихистку на Закарпатті, а потім, за порадами знайомих, переїхали до Рівного.
«Коли ми приїхали до гуртожитку в Рівному, відразу почали шукати місце, де можна позайматися з дитиною – спрацювало «сарафанне радіо». Раніше ми не знали про цей заклад, тут дуже гарні музичні й танцювальні заняття. Нам вдалося стати учасниками проєкту, тож з моїм сином певний час займались безкоштовно. Дитина почала розвиватися, говорити, – розповідає пані Ганна.
Ольга Симончук наголошує, що діти, які не почуваються добре в новому житлі, можуть приходити з батьками до центру і вільний час проводити тут. Однак приміщення центру – не єдина локація, де Ольга з колегами організовує заходи і заняття. Зокрема, для 110 дітей в межах проєкту організували три сеанси зоотерапії в Рівненському зоопарку.
«Кожна мама бореться за свою дитину до останнього»,– каже Ольга Симончук, засновниця ГО «Світанкова зоря 777» та Центру розвитку здоров'я дитини «Klein»
«Це мій особистий досвід, і свого часу в мене не було допомоги, я навіть не знала, куди звернутися. Коли зустрічаєш таку ж маму, то розумієш, як можеш їй допомогти. Мені здається, що кожна мама бореться за свою дитину до останнього. Таке наше призначення – материнське», – з тремтінням у голосі ділиться пані Ольга.
Донька пані Ольги, Наталія Кожемякіна, працює бухгалтеркою у місцевому ОСББ і допомагає Ользі Симончук з документацією для проєкту, реалізованого за підтримки ЄС та ПРООН в Україні.
«У межах проєкту я вела бухгалтерію, звітність та іншу супровідну документацію. Найпершим викликом стала закупівля обладнання – восени 2022 року, з постійними обстрілами і відключеннями світла. Через це постачальники інколи не відповідали на дзвінки, з деким вдалося сконтактуватись тільки на початку січня 2023-го», – розповідає пані Наталія.
Окрім заходів та залучення нових фахівців, у межах проєкту закупили нове обладнання для кабінетів та залів, зокрема батути, килимки, м’ячі, тренажери тощо.
«Спочатку доставляли спеціальні килимки-пазли для роботи сенсорного психолога. Згодом батут, парти. Дуже добре, що є можливість допомогти цій справі, – згадує Наталія Кожемякіна. – І хоча іноді бухгалтерія здається монотонною справою, я відчуваю, як ця робота оживляє світ довкола. Коли є рух коштів, є рух всередині проєкту».
Після початку повномасштабного вторгнення центр на три тижні призупинив свою діяльність. Однак, з ініціативи батьків, він знову відкрився одним із першим серед усіх організацій міста. Майже половина відвідувачів – діти ВПО, також є діти військовослужбовців і ті, що опинилися в складних життєвих обставинах. За словами батьків, центр створює усі умови для того, щоб їхні діти почувалися комфортно і невимушено. Деякі родини спеціально повертались у Рівне, щоб і далі займатися в цьому центрі. Найбільше дітям подобаються групові заняття з музичного розвитку: у межах проєкту вони відвідали більше ніж 150 таких занять. Батьки також залюбки відвідують психологічні семінари і вчаться адекватно реагувати на особливі потреби своїх дітей.
ГО «Світанкова зоря 777» є однією з організацій, що отримала підтримку в межах програми «Реагування громадянського суспільства на потреби жінок і чоловіків, особливо тих, які проживають у важкодоступних місцях, і представників вразливих груп», яку підтримують ЄС та ПРООН в межах перенаправлених коштів регіонального проєкту EU4Dialogue для вирішення найбільш нагальних потреб постраждалих від війни громад в Україні. Проєкт EU4Dialogue має на меті сприяння побудові міцного фундаменту для миру шляхом покращення соціально-економічних умов та створення безпечного середовища для постраждалих від війни громад.
Текст: Маргарита Лубкова
Фото: Артем Познанський
Заувага: Стаття створена за фінансової підтримки Європейського Союзу та ПРООН у межах проєкту EU4Dialogue. Зміст статті не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу та ПРООН.